Доповідь на тему: Українські Карпати. Якщо ясного погожого дня піднятися на кам'янисту вершину Близниці, Попа Івана чи Говерли й з їх висоти оглянути привабливу панораму Полонинських Карпат, Горганів або Чорногори, то зразу можна помітити різницю у забарвленні гірських ландшафтів. Десь далеко внизу схили оперезані чересом бучин, які поступово переходять у темнохвойні смерекові праліси. Вище над ними гори встелені густим килимом криволісся з жерепу та зеленої вільхи. А самі вершини залишились відкритими для холодних вітрів, що вільно гуляють на полонинських луках, несучи в позахмарні простори аромат дикої природи. Можливо, вам доводилось пролітати з півдня на північ над безмежними просторами нашої країни. То ви помітили разючі зміни ландшафтів. У Туранській низовині тягнеться одноманітна пустеля, на якій подекуди бовваніють жалюгідні кущики саксаулу. У пониззі Волги та Приаральських Каракумах ця зона поступово переходить у напівпустелю. А далі на північ розташована широка степова зона, що потім змінюється Лісостепом. Зі збільшенням вологості клімату Лісостеп поступово переходить у зону мішаних лісів Руської рівнини, що межує з тайгою, з характерними для неї смерековими й сосновими лісами. У північних широтах клімат стає дуже холодним, несприятливим для росту суцільних хвойних лісів. І тягнеться далі зона лісотундри, а потім — тундри. Для останньої типовою є чагарникова й мохово-лишайникова рослинність. Крайні північні райони скуті вічними снігами. Простежимо це явище природи у гірських та рівнинних умовах, що має назву географічної зональності. В обох випадках в основі географічної зональності лежать зміни клімату і, в першу чергу, температурного режиму. Як при переході з півдня на північ, так і при піднятті в горах температура поступово знижується. Температурний градієнт для 100 метрів висоти в горах дорівнює градієнту на 130 кілометрів широтної зональності. Наочно можна простежити географічну зональність за розподілом рослинного покриву. Розрізняють два її типи: широтну — у рівнинних умовах і висотну, або вертикальну — у горах. Останню називають ще вертикальною поясністю, або ступінчастістю. В Українських Карпатах є п'ять поясів: букових, дубових і смерекових лісів, вище яких розташовані пояси субальпійський та альпійський. У межах цих поясів можна виділити дванадцять рослинних ступенів. У найтеплішій і найменш вологій рівнинній частині ростуть дубові ліси. У Закарпатській низовині перший ступінь проходить у межах 106— 200 метрів над рівнем моря. Тут — чисті й мішані грабові та ясеневі діброви. У них зустрічаються такі теплолюбиві деревні породи, як клен татарський, дерен справжній і кров'яно-червоний, бирючина. Ліси з дуба звичайного на Прикарпатті розташовані, дещо вище — від 250 до 350 метрів. Тут є також липові та грабово-букові масиви. На південних схилах Вулканічних Карпат, куди надходять теплі повітряні течії з угорської низовини, сформувався в межах 200—300 метрів рослинний ступінь лісів із дуба скельного. Це — теплолюбивий вид, поширений в Криму та на Кавказі. Дуб звичайний витримує низькі температури і доходить аж до Уралу. На Закарпатті є чисті і мішані насадження скельного дуба. Часто в його супроводі можна зустріти декоративну повстисту або сріблясту липу, береку, що має смачні плоди, дику грушу, яблуню, черешню. Добре почувають себе на цьому ступені горіх грецький, каштан їстівний, горобина домашня, мигдаль. Що ж росте на аналогічних висотах у холодних умовах Прикарпаття? Від Добромиля аж до Буковини вузькою смугою тягнуться буково-ялицево-дубові ліси (із дуба звичайного). Ступінь проходить в межах 300— 500 метрів. Тут часто зустрічаються типові гірські рослини: крем'яник прегарний, сугайник австрійський, вероніка гірська та інші. Світлолюбивий дуб витісняють тіневитривалу смереку та бук. І тільки довголіття дуба, що живе 300—400 і більше років, допомагає йому втриматися. Від Ужгорода аж до Великого Бичкова, у межах 300—500 метрів, тягнеться рослинний ступінь буково-дубових і дубово-букових лісів із дуба ске...